Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2015 р. м. Київ К/800/19034/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Чалого С.Я., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Державна фінансова інспекція в Запорізькій області (далі - Інспекція) звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Виконком) про зобов'язання виконати вимогу.

Зазначали, що за результатами проведеної Інспекцією ревізії відповідачу направлена вимога про усунення порушень фінансової дисципліни.

Посилаючись на те, що у добровільному порядку вимога не виконана, просили зобов'язати Виконком виконати пункти 2, 3, 4 вимоги Інспекції від 24 вересня 2013 року № 08-08-15-15/8126.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Виконком, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією ревізії фінансового-господарської діяльності Виконкому за період з 1 січня 2010 року по 1 липня 2013 року складено акт від 9 серпня 2013 року № 08-21/12.

В акті зафіксовано, що протягом 2012 року до цільового фонду зараховувалось лише 30% коштів від надання місця для розташування об'єктів зовнішньої реклами, які перераховувались до міського бюджету КМ «Проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро», в той час як плата за тимчасове користування місцем зовнішньої реклами, що перебуває в комунальній власності, зараховується до бюджетів територіальних громад сіл, селищ і міст, що призвело до недоотримання міським бюджетом коштів в сумі 214906,11 грн; встановлено випадки не здійснення замовниками пайового внеску у розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Мелітополь за 6 договорами про пайову участь (внесків) замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мелітополя , що призвело до недоотримання коштів міським бюджетом на загальну суму 29939,50 грн; встановлено, що при виконанні робіт з капітального ремонту доріг підрядними організаціями для улаштування підстилаючого шару з відсіву гранітного застосовано розцінку Р7-17-3 РЕКН 7 «Підлоги», замість розцінки Р18-23-1 та Р18-23-3, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 12554 грн.

24 вересня 2013 року Інспекція направила Виконкому вимогу № 08-08-15-15/8126 про усунення порушень, встановлених ревізією, пунктами 2, 3 та 4 якої зобов'язано: стягнути з КП «Пректно-виробниче архітектурно-планувальне бюро» кошти у сумі 214906,11 грн. до міського бюджету; стягнути з ПП «Борис», Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж та фізичних осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до міського бюджету внески у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мелітополь відповідно до умов укладених договорів кошти на загальну суму 29939,50 грн; скласти акти форми № КБ-2в та № КБ-3 на зменшення ТОВ «Мелкомбуд 2010» вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 12554 грн і стягнути з підрядника ТОВ «Мелкомбуд 2010» зайво проведені виплати (дебіторську заборгованість) у загальній сумі 12554 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що порушення, зафіксовані в акті, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не оскаржені і не виконані.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає остаточні висновки судів помилковими.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.

Тому у задоволенні позову про зобов'язання виконати вимоги Інспекції про вжиття заходів щодо стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.

За правилами частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2015 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

С.Я.Чалий